Січень 2014 року – початок формування загонів «самооборони Криму» у Севастополі.

4 лютого 2014 року –  до Сімферополя прибуває лідер російської партії «Родіна» Олексій Журавльов. Він підписує з головою партії «Руська єдність» Сергієм Аксеновим угоду про створення «Антифашистського слов’янського фронту» – для протидії поширенню Майдану на Південь і Схід. У середині лютого до Сімферополя для зустрічей з керівництвом Криму прибув Владислав Сурков, радник президента РФ з окупованих територій.

20 лютого 2014 року – початок окупації кримського півострова Російською Федерацією. Саме ця дата пізніше була зафіксована в українському законодавстві як «початок тимчасової окупації АР Крим та м. Севастополя».

23 лютого 2014 року –  у Севастополі розпочинається мітинг під російськими прапорами та гаслами. З трибуни вперше пролунали заклики не визнавати українську владу. Було «обрано» так званого «народного мера» Севастополя – російського бізнесмена Олексія Чалого. Довкола міста споруджуються блокпости для контролю руху на дорогах, що ведуть до міста.

24 лютого 2014 року – кораблі ВМФ РФ, які здійснювали охорону морської акваторії в районі проведення Сочинської олімпіади, прийняли на борт в Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків ЗС РФ), бойову техніку та взяли курс на Севастополь.

25 лютого 2014 року – із Кубані до Криму прибувають російські «казаки».

26 лютого 2014 року – так званий мер Севастополя Олексій Чалий видає перший наказ – про створення муніципального підрозділу міліції «Беркут». Спецназівці отримують зброю і вночі їдуть на Перекопський перешийок блокувати автошляхи до Криму.

У Сімферополі керівництво ВР Криму збирає сесію для протягнення рішення щодо референдуму про статус Криму. Щоб зупинити сепаратистів, Меджліс кримськотатарського народу скликає мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Нечисельні проросійські організації, отримавши підкріплення із Севастополя та Росії, збирають свій мітинг на противагу проукраїнському. 

Тоді вдалося запобігти проведенню сесії Верховної Ради АРК, на якій, за задумом російської сторони, мали оголосити про від’єднання Криму від України.

27 лютого 2014 року – адміністративні будівлі Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим захоплюють ЗС РФ та встановлюють над ними прапор Російської Федерації. Того ж дня депутати Верховної Ради АРК «проголосували» за проведення так званого «референдуму про статус Криму». Представника партії «Руська єдність» Сергія Аксенова призначили головою уряду Криму.

Цього дня підрозділи ЗС РФ блокують українські військові частини й об’єкти на півострові. 

В ніч з 27 на 28 лютого 2014 року – заблоковані аеропорти Сімферополь і Бельбек, а також сухопутні в’їзди до Криму з Херсонської області. Окрім того, тоді відбулася перевірка боєготовності військ Південного військового округу РФ. 

1 березня 2014 року – незаконно призначений «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксенов звернувся до Президента РФ посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму.

Того ж дня Володимир Путін направив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ на територію України у Крим. Цього ж дня обидві палати Державної думи РФ проголосували за введення російських військ на територію України, зокрема, Кримського півострова. 

Після цього, ударні підрозділи ЗС РФ розгорнулися у Ростовській, Воронезькій, Курській, Білгородській, Брянській областях. На Поліському, Слобожанському, Донецькому та Кримському оперативних напрямах було створено ударне угруповання, яке перебувало в повній бойовій готовності до вторгнення в Україну до кінця травня 2014 року.

Початок березня 2014 року – окупанти вимикають трансляцію українського телебачення, телеефір Криму заповнюється федеральними телеканалами Росії. Встановлюється повний контроль за рештою місцевих медіа. Для українських та іноземних журналістів проводити фото- та відеозйомку захоплення державних установ і стратегічних об’єктів стає дуже небезпечно.

Це дало можливість ще швидше розповсюджувати серед населення російську пропаганду, яка сприяла стрімкому захопленню українського півострова. 

6 березня 2014 року – у порушення вимог Конституції України та законодавства України, кримський парламент ухвалює незаконну постанову щодо проведення  «загальнокримського референдуму». Захоплено будівлю прокуратури АРК.

9 березня 2014 року – у Сімферополі та Севастополі, проукраїнські активісти провели масові акції мирного спротиву окупації Криму. У столиці АРК, біля пам’ятника Тараса Шевченка зібралося близько тисячі осіб, щоб вшанувати поета й висловити підтримку щодо територіальніої цілісності України. У Севастополі зібралося декілька сотень осіб, які висловили протест проти війни та закликали зупинити окупацію. Учасники зазнали нападу з боку російських бойовиків і пособників держави-окупанта.

11 березня 2014 року – парламент АР Крим ухвалює незаконну постанову «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя». Відповідно до неї, якщо в результаті прямого волевиявлення народів Криму, буде ухвалене рішення про входження Криму до складу Росії, Крим буде оголошений незалежною й суверенною державою з республіканською формою правління.

Республіка Крим, як незалежна й суверенна держава, у разі відповідних результатів референдуму звернеться до Російської Федерації із пропозицією про прийняття Республіки Крим, до складу Російської Федерації, як нового суб'єкту Російської Федерації.

14 березня 2014 року – Конституційний Суд України визнає неконституційною постанову Верховної Ради АР Крим щодо проведення референдуму. 

15 березня 2014 року – закатованим до смерті знайдено Решата Аметова. Це перша жертва російської окупації з-поміж цивільного населення, який вийшов на мирний пікет перед будівлею Ради міністрів АР Крим у Сімферополі. Його тіло знайшли напередодні псевдореферендуму та через 13 днів з моменту викрадення учасниками незаконно збройного формування «Самооборони Криму» під керівництвом російського військового. Спроби навіть ненасильницького опору завершувалися жорстокими розправами. 

16 березня 2014 року –  Верховна Рада України ухвалила постанову про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим VI скликання. До того ж Центральна виборча комісія України не створювала ніяких органів для проведення референдуму в Криму, а також закрила на півострові доступ до реєстру виборців.

Під дулами автоматів держава-окупант проводить незаконний референдум, який суперечить Конституції України й основоположним нормам міжнародного права. Таким способом РФ намагалася надати легітимності спробі анексувати територію Автономної Республіки Крим і Севастополя.

Зрежисоване волевиявлення проігнорували більшість корінного кримськотатарського народу та проукраїнськи налаштованого  населення півострова.

17 березня 2014 року – будучи вже не легітимним, кримський парламент ухвалив постанову «Про незалежність Криму», згідно з якою створено «державне утворення Республіка Крим». У цей же день ухвалено постанову «Про правонаступництво Республіки Крим», де вказано, що з моменту проголошення Республіки Крим, як незалежної суверенної держави, вищим органом влади є Державна Рада Республіки Крим.

18 березня 2014 року – між Російською Федерацією в особі президента РФ Володимира Путіна та представниками окупаційної влади – Сергієм Аксеновим, Володимиром Константиновим та Олексієм Чалим підписано так званий «Договір про входження території Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації».

20 березня 2014 року – Держдумою РФ ухвалено Федеральний конституційний закон про прийняття до Російсько Федерації нових суб’єктів – Республіки Крим та міста Севастополя.

21 березня 2014 року – Рада Федерації теж підтримала цей закон, який надалі набрав чинності.

Президент РФ Володимир Путін підписав указ про ратифікацію «Договору про прийняття Республіки Крим до складу Росії».

23 березня 2014 року – виконання рішення РНБО України «Про передислокацію військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АР Крим та міста Севастополя в інші регіони України», введеного в дію Указом в.о. Президента України.  

25 березня 2014 року – захоплено останню військову частину, що героїчно тримала оборону в Криму – тральщик ВМС «Черкаси». Автономна Республіка Крим і Севастополь повністю окуповані ЗС РФ.

27 березня 2014 року – Генеральною Асамблеєю ООН ухвалено резолюцію про територіальну цілісність України, в якій підтверджується суверенітет, політична незалежність, єдність і територіальна цілісність в її міжнародно визнаних кордонах.

12 червня 2014 року – відповідно до наказу в.о. Генерального прокурора України, прокуратуру Автономної Республіки Крим у зв’язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Криму, передислоковано до м. Києва.

24 лютого 2022 року – початок повномасштабного військового вторгнення РФ на територію України, зокрема з території тимчасово окупованого Криму.

Також дивіться відео про хронологію окупації Криму на нашому каналі в YouTube.